Ясна на небі зірка засяла (колядка)

http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=1901 (і такого багато). Треба знати свою мову...

Сергій Єфремов помер в ув'язненні 31 березня 1939 року за три місяці до закінчення строку покарання. Ще п'ятдесят посмертних літ його ім'я було під забороною... І тільки тепер ми по крихтах збираємо багату й цінну спадщину визначного вченого і великого громадянина.

***

Пропонуємо увазі читачів кілька статей з публіцистичного збірника видатного українського вченого-літературознавця та громадського діяча Сергія Єфремова "За рік 1912-й. Під обухом. Більшовики в Києві", у якому відтворено складний етап формування української суспільної свідомості на початку минулого століття та трагічні події братовбивчої війни 1918 року. Сергій Єфремов помер в ув'язненні 31 березня 1939 року за три місяці до закінчення строку покарання. Ще п'ятдесят посмертних літ його ім'я було під забороною... І тільки тепер ми по крихтах збираємо багату й цінну спадщину визначного вченого і великого громадянина.

ЛИСТ БЕЗ КОНВЕРТА
До "командуючого українським військом" та "народного секретаря" Юр. Коцюбинського.
Пане Коцюбинський! Серед імен, власники яких нахвалялись обернути Київ - це серце України й красу землі нашої - в руїну, зробити з його купу гною й грузу і почасти нахвалки свої справдили, одне ім'я спиняє на собі увагу, од одного найбільшим жахом віє. Це ваше, пане Коцюбинський, ім'я. Морально нам байдуже, що робили з Києвом ваші товариші. Але не однаково нам, що серце України в залізних лещатах здушила людина, яка носить прізвище - Коцюбинський.
Це прізвище вся Україна знає. Знає як великого художника і великого громадянина разом, що служив підйому краєві не тільки своїм майстерним пером, а й кладучи в гурті з іншими працьовниками цеглину за цеглиною на будинок відродження вільного українського народу. Своїм широким серцем він охопив болі трудящого люду, він пережив з ним найтяжчі, найтемніші часи, пережив і початок воскресення й на той світ пішов з твердою вірою, що встане правда, встане воля і з ними й рідна Україна та великий народ український встануть до нового життя. Надії ці були справдились. Воля справді засяла вже була під українським небом. І от приходять люди, що цю волю знов кладуть у домовину й важке віко пудовими набоями прибивають. І між ними - людина з прізвищем Коцюбинського, славного батька виродний син...