Предисловие:
Однажды, очень талантливый бард - Инна Труфанова
прислала мне эти (свои) стихи с просьбой спеть их,
чем очень меня удивила. Но я спела...
****************************************
И вот что у меня получилось...
Перевела на русский - Евгения Зенюк
Моя любов, мій давній сон!..
До тебе лине голуб білий.
Пробач, у тебе під вікном
Він знов свої складає крила.
Та не цурайся, не жени –
Дай відпочить йому в долонях.
На мить до серця притули –
Він так стомивсь, мій бідний голуб!..
Бо оселила я буття
Десь у чужім далекім краї,
Куди з замерзлим серцем йшла
Крізь роки юності й печалі.
Сум подолавши на вустах,
І відчай слів, і сльози болю,
Я простувала по стежках,
Не розбираючи дороги..
Розправив крила білий птах,
Злетів із пам’яті кохання.
Тепер вирує по стежках
Над прірвою, що поміж нами.
Його життя – то мій привіт.
Його політ – то божевілля.
Ти посміхнись йому услід –
То для пташини є спасіння.
А подолавши небосхил,
Він знов повернеться до мене,
Щоб утішати часу плин
І мрії, мрії нездійснені…
**************************
Любовь – мой сон давным –давно,
Взмывает ввысь голубкой белой.
Прости! Опять в твоё окно
Она без спроса залетела.
Но не пугайся, не гони!
Она тебе всего лишь снится…
К ней руки снова протяни
И дай воды усталой птице…
Я обживалась – не жила
Среди чужих, в краю далёком.
Печалью юность отцвела,
Боль спрятав за улыбкой лёгкой.
Сама не знаю, как смогла…
В слезах, в борьбе, всегда – по краю,
Я, замирая сердцем, шла,
Путей-дорог не выбирая.
Но ищет птица путь домой…
Летит, летит, преград не зная,
Над той затерянной тропой,
Над пропастью, что между нами…
…Она несла тебе привет
В безумстве веры в воскресенье…
Ты улыбнись голубке вслед,
И этим подари спасенье!
Пусть, насладившись высотой,
Ко мне назад вернётся птица,
И будни озарит мечтой,
Которой никогда не сбыться…
|
