Сьогодні ранок — хмари з туманом.
Кава та цукор, вершки на столі.
А я тобою п’яна. Я нібито п’яна…
Дурманять серце обійми твої.
Йдуть дні за днем, між собою схожі.
Від зустрічі з тобою до зустрічі.
На вулиці кроки чутні перехожих.
У парку листя летять з дощем.
Від зустрічі з тобою я — та до розставання.
Й знову по колу… в ньому я й ти.
Та осінь плаче зі мною сльозами.
Немає кохання — так відпусти.
Складаються в роки години мовчання,
Хвилини самотності — у тижні та дні.
Немає кохання — прошу, відпусти.
Під вечір у мого дому горять ліхтарі.
В цей час я стою без надії одна у вікна.
В темряві жовте світло — ніби маяк вночі.
Я здатна в житті все змінити сама.
Йдуть дні за днем, між собою схожі.
Від зустрічі з тобою до зустрічі.
А було б вірніше розірвати це коло,
Коли йдуть з листопадом дощі.
Від зустрічі з тобою я — та до розставання.
Й знову по колу… в ньому я й ти.
Та осінь плаче зі мною сльозами.
Немає кохання — так відпусти.
Складаються в роки години мовчання,
Хвилини самотності — у тижні та дні.
Немає кохання — прошу, відпусти.
Сумує знов осінь, та ранок з туманом.
Забута кава моя на столі.
Я знову тобою нібито п’яна…
Дурманять серце обійми твої. |