Запах пороху. Піт і тривога.
Зависли в повітрі, мов щось живе.
Кулі свистять у запеклому бою,
У вухах відлунює ехом болю.
Додому… Бажання нестерпне, як буревій.
Серце рветься в ці хвилини додому.
Знаєш, кохана, я живий.
Скільки пилу й бруду ціною,
Коли долоні власні в крові.
Війна не прощає жодної слабкості —
Вона змушує стерти рани свої.
Додому…
Так тягне в ці хвилини додому,
Де мирне небо над головою.
Не спиться.
Так часто не спиться — в неспокої. Хто ти,
Коли вогонь
Спалює навколо все
До самої вугільної плоті?
І в ці хвилини,
Коли відчай на межі,
Я розумію —
Між нами величезна відстань вже.
Як хочеться серцем додому…
Та знову
Починається бій.
Починається знову бій.
Запах пороху. Піт і тривога.
Зависли в повітрі, мов щось живе.
Кулі свистять у запеклому бою,
У вухах відлунює ехом болю.
Додому… Бажання нестерпне, як буревій.
Серце рветься в ці хвилини додому.
Знаєш, кохана, я живий.
Звук вертольота над головою.
Вибухи за вибухами — пекло на землі.
Дихається лише однією надією —
Повернути нам мирне небо,
Знову небо голубе.
Руки сильніше стискають зброю,
Останній видих — і знову в атаку…
Як думками знову додому.
Та знову починається бій.
Знаєш, кохана, я живий.
Запах пороху. Піт і тривога.
Зависли в повітрі, мов щось живе.
Кулі свистять у запеклому бою,
У вухах відлунює ехом болю.
Додому… Бажання нестерпне, як буревій.
Серце рветься в ці хвилини додому.
Знаєш, кохана, я живий.
|
Світ перевернувся з ніг на голову і назад не стане.
Лавину викликає один каміньчик, але він на самому верху.