Дзвін шабель, пісні, походи,
воля соколина,
тихі зорі, ясні води —
моя Україна.
Синь гаїв, поля, світання,
пісня солов’їна,
ніжний шепіт і зітхання —
моя Україна.
І в очах твоїх, кохана,
міниться і лине
сонцем щастя осіянна
моя Україна.
1939
Ні сміху, ні співів, мій друже, не треба,
хай слово багнетом сія!
Палають міста під ударами з неба,
горить Україна моя.
Летить моє серце, де степ і могили,
де квітнуло щастя моє,
де в берег Славута, з журби посивілий,
кривавою хвилею б’є.
І гнів, як пожежа, шумує у жилах,
як грозами сповнений сад...
Одяг на сестер і братів моїх милих
ярмо бронірований кат.
Повзуть по Вкраїні, щоб волю пожерти,
розлючені орди в цей час.
І тільки, за щастя б’ючися уперто,
катам не здається Донбас.
Все так же по рейках летять ешелони,
а в них — юнаки, юнаки,
і сонця промінням ласкаво-червоним
горять їх широкі штики.
Все так же над озером мріє калина,
де юність моя протекла;
і мати моя вигляда свого сина
в хатині сумній край села.
Все слухає грому двигтіння шалене,
все дивиться в далі блакить...
А син у тім краї, де листя зелене
над снігом під вітром шумить.
Я чую крізь вітер: “Ой сину, мій сину!..”
Де небо в пожарах як мідь,
туди, на залиту вогнем Україну,
летить моє серце, летить.
1941
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу, і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
Розвіяний в полі вітрами…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіма своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
як очі її ніжно-карі…
Вона — у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, й пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам путь
до весен, і світлих, і щирих…
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все, до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину…
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну!
Любіть у труді, у коханні, в бою,
в цей час, як гудуть батареї…
Всім серцем любіть Україну свою, —
і вічні ми будемо з нею!
1944
Люблю України коханої небо,
що буде, люблю, й що було.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило.
Щасливії люди, щасливих багато.
Живуть для живого живі.
Тому я й повинен про щастя співати,
коли навіть серце в крові!..
1950
Як не любить той край, де вперше ти побачив
солодкий дивний світ, що ми звемо життям,
де вперше став ходить і квіткою неначе
в його теплі зростав і усміхавсь квіткам!
Як не любить той край, що дав тобі і силу,
і гострий зір очей, і розум молодий,
і далі, що тобі красу свою одкрили,
і моря голубий, розгойданий прибій…
Він радість у труді і творчих дум польоти
тобі для слави дав, як шум гаїв і рік,
як сяйво сонячне усій твоїй істоті,
як весни, що до їх тепла ти серцем звик.
З тобою він у снах і наяву з тобою,
ти разом з ним ростеш і змінюєшся з ним,
милуєшся його нетлінною красою,
бо він – твоє життя, твоя любов, твій дім.
1955
Володимир Миколайович Сосюра
06.01.1898 — 08.01.1965
Выдающийся украинский поэт, поэт-лирик, автор более 40 сборников стихов,
широких эпических стихотворных полотен (поэм), романа «Третья Рота».
За невероятно прекрасную лирику его по праву называют «соловьем Украины».
широких эпических стихотворных полотен (поэм), романа «Третья Рота».
За невероятно прекрасную лирику его по праву называют «соловьем Украины».
Лауреат многочисленных премий, в том числе, имени Шевченко и Сталинской премии первой степени.
В образах его героев вырисовывается украинский народный национальный характер, в душе которых пламенеет чувство дружбы, братства, классового единения со всеми свободолюбивыми народами Мира.
Ему удалось невозможное – в своих произведениях передал мельчайшие нюансы психологических движений души, множество самых разных красок и оттенков чувств, проследил историю жизни человека не по датам, а по его переживаниям, впечатлениям, ощущениям мира и происходящих в нем событий.
Лирика Сосюры берет свои истоки из народного творчества, поэзии Тараса Шевченко и более поздних поэтов.
Всегда искреннее и непосредственное, тревожное лирическое борение стало главнейшей чертой поэзии Владимира Сосюры. Её «лица необщее выраженье» постоянно несло на себе приметы времени в его неустанном движении вперед. А истоки этого движения — в Донбассе, Донбасс стал песенной колыбелью поэта и его поэтической средой и судьбой украинского интеллигента, главнейшим объектом художественного изображения. Тема любви к Украине, национальные мотивы остаются на ведущих ролях в его произведениях: неопубликованная поэма «Махно», известная лишь в отрывках «Мазепа».
В начале 1930-х годов это привело Сосюру к конфликту с коммунистической партией, членом которой он был с 1920 года. Газета «Правда» устроила настоящую травлю на Владимира за его стихотворение «Любить Украину», обвиняя автора в «буржуазном национализме». Но и это не стало преградой для Поэта, который продолжал дарить миру шедевры лирической поэзии, наполненной настоящими, светлыми чувствами, а не запрограммированными советской цензурой штампами.
В образах его героев вырисовывается украинский народный национальный характер, в душе которых пламенеет чувство дружбы, братства, классового единения со всеми свободолюбивыми народами Мира.
Ему удалось невозможное – в своих произведениях передал мельчайшие нюансы психологических движений души, множество самых разных красок и оттенков чувств, проследил историю жизни человека не по датам, а по его переживаниям, впечатлениям, ощущениям мира и происходящих в нем событий.
Лирика Сосюры берет свои истоки из народного творчества, поэзии Тараса Шевченко и более поздних поэтов.
Всегда искреннее и непосредственное, тревожное лирическое борение стало главнейшей чертой поэзии Владимира Сосюры. Её «лица необщее выраженье» постоянно несло на себе приметы времени в его неустанном движении вперед. А истоки этого движения — в Донбассе, Донбасс стал песенной колыбелью поэта и его поэтической средой и судьбой украинского интеллигента, главнейшим объектом художественного изображения. Тема любви к Украине, национальные мотивы остаются на ведущих ролях в его произведениях: неопубликованная поэма «Махно», известная лишь в отрывках «Мазепа».
В начале 1930-х годов это привело Сосюру к конфликту с коммунистической партией, членом которой он был с 1920 года. Газета «Правда» устроила настоящую травлю на Владимира за его стихотворение «Любить Украину», обвиняя автора в «буржуазном национализме». Но и это не стало преградой для Поэта, который продолжал дарить миру шедевры лирической поэзии, наполненной настоящими, светлыми чувствами, а не запрограммированными советской цензурой штампами.
В Украине очень много хороших поэтов. В принципе, украинцы невероятно склонны к творчеству - співуча нація. Только соберутся за стол - уже поют, а потом и отплясывают.
Но лично мне ближе всех украинских поэтов - Васыль Стус. Вот уж глыбища колоссальная! Реальный Герой Украины!