Дуже сильно зубожіла Україна - ненька,
Облатана йде по світу, стала геть старенька.
Протягує старі руки, милостині просить,
За кордон тікає молодь, люди всі голосять.
Сини - неньки запроданці, зрадили країну,
Обікрали до сорочки щей зрадили дочки.
Що ж ви діти наробили? Та де ж ваша совість?
Неньку вільну погубили, а смерть людей косить.
Льється кров по всій країні, плачуть малі діти,
Гине молодь в Україні, як же далі жити?
Що за влада українська? Народ обкрадають,
Олігархи п′ють, гуляють, весілля справляють.
А убогі українці не мають роботи,
Ні копійки у кармані на нові чоботи.
Дуже вміло всі працюють у Верховні раді,
Зарплатню собі підняли, живуть в шоколаді.
Українці вимирають від життя важкого,
У будинках холод віє: нічого страшного.
Малі діти ще хворіють, нічим годувати,
По під тином піде мати, грошенят прохати.
Тож навіщо така влада, що не знає толку?
МФ дає кредити, на війну кроваву.
Це є перші вороги України - неньки,
До корита добралися, пхають все у пельки.
Скільки будуть ще ганьбити Україну - матір?
Скільки будуть розпинати державу, прокляті?
Підіймися, рідна ненько, не стій на колінах,
Обійми своїм крилом сиріт українців.
Галина Поліщук (Ярмульська) |