Дуже люблю вірші української поетеси Лесі Українки. Були у неї і дитячі твори. Цей один з найвідоміших її віршів для дітей я переклала російською. А перед тим народилась витинанка.
Леся Украинка. Мама, идет уж зима...
Оригінал
Мамо, йде вже зима Леся Українка 1891
«Мамо, йде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже немає...
Мамо, чи кожна пташина
У вирій на зиму літає?"
В неньки спитала дитина.
-Ні, не кожна,-одказує мати,-
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати?
Залишилась пташина маленька!
«Чом же вона не тіка?
Нащо морозу чека?"
-Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної,
Жде, що знову прилине весна.
«Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі, –
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач – розспівалися як !»
«Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати».
«Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!»
«Спів пташині потіха одна, –
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна».
Леся Украинка Мама, идет уж зима
Мама, идет уж зима.
Снегом траву укрывает…
В роще птичек уже не встречаем.
Мамочка, каждая ль птичка
на зиму вдаль улетает?-
Маму спросило дитя.
-Нет, не каждая, - мать отвечает.-
Видишь воробушек серый
быстро у дома так скачет?
Птичка дома остаться желает.
- Она не летит почему?
Холода ждет почему?
-Не страшен мороз ей злой,
Не покинет сторонки родной,
не страшна затяжная зима,
Ждет, что снова вернется весна.
- Мамочка, а серые птички
смелы, наверное, очень,
или же так беспечны –
Слышишь, чирикают так,
Будто зима им совсем безразлична !
Ишь, распелись –то как!
- Не безразлична, сынок.
Надо заботиться птичке
о том, где каплю достать водички,
где под снегом еду найти.
-Зачем же поет ? Чудно...
Лучше б искала зерно!
-Пенье птичке – потеха одна,
Хоть голодна, поет на крылечке,
И веселит свое птичье сердечко,
Ждет, что снова вернется весна…
