Я - це лиш сіра тінь гнилого міста,
душі в якого вже давно нема.
Я наче хліб з зіпсованого тіста,
а у середині лиш тишина німа.
Душа у мене вже давно згоріла
І я живу у забутті сама.
Я вже "життям кровавим відболіла"
А в голові моїй панує лиш пітьма.
Чогось повз моє тіло ходять люди,
Ми з ними ще й стикаємсь віч-на-віч.
Та темнота, вона для мене всюди
І в місті мого серця завжди ніч.
А храм душі моєї вже в руїнах
І стіни їх покритії плющем.
Життєве поле все лежить у мінах
І я з життям прощаюсь за кущем.
Криваві тіні в голові гуляють
І сумнів як хробак мене жере.
Мене щодня вбивають і ховають,
а все навкруг буяє і цвіте.
к сожалению, автор мне неизвестен. продолжаю его поиски. буду благодарен помощи в этот вопросе
| Помогли сайту Реклама Праздники |