Предисловие:
«Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков.
А мні одна только в світі дума,
А мні одно только не йдет с ума…»
Григорій Сковорода
Начебто, зелені, начебто веселі,
Землі наших пращурів - в пестощах пісенних.
Як же не кохати, як же не любити,
Тебе, рідний Харків, чарівник наш дивний!
Сповідає листячко паркам та провулкам
Про яскраві ігрощі, ті, що тут минули.
Осінь листям бавиться, наче в школі вчиться -
Де чарують правила наших добрих вчинків.
Наче все складається, що було бажане,
Де юнацьких радощів пісня мрій лунає.
А чи сил нам вистачить, щоб завжди ми мали,
Як терени пройдемо, край наш невпізнаний?
Як лишитись в Харкові, в повені безмежній
В серця мандрах, в заверти всіх подій скажених?
Сяють площі пафосом. Як пройти з коханою,
Щоб йому всі заздрили, хлопцю – харків’янину?
Все ж, так зелені! Все ж, таки – веселі
Землі наших пращурів в пестощах пісенних!
Як Григорій Савич, нам казав, нащадкам -
Всі права ті мають, що кохають Харків!
Написано вчительці української мови 93 середньої школи міста Харкова, 23 вересня 2021 року, дідом однієї з учениць цієї школи.
|