Спитайте мене, яка у душі
Моїй поселилась країна.
Де стріла дитинство, юні дні.
Я вам відповім – Україна.
Барвисті світання моєї країни
Здавна кожен день починають.
А заходи линуть крізь хмари, долини.
Писати вірші надихають.
Про те, як з поезією разом зросла.
Як мову українську вивчала.
Природа країни єдина краса.
Собою мене надихала.
Про миті прекрасні, любов до людей.
Про небо блакитне та гори.
Таланти країна крізь сотні дітей.
Звела на знайомі пороги.
Дороги річок, лісів і надій.
У віршах намагаюсь зв’язати.
Надія – це якір для здійснення мрій.
Які ще не встигли зів’яти.
Поля українські та звуки пісень.
У віршах, мов у снах оживають.
В зорях у ночі, або в сонці у день.
Країну мою прикрашають.
І як у дитинстві ця світла країна.
В душі моя рідна домівка.
Її величають, як Україна.
А отже і я Українка.
|
