Ти, як поламана птаха,
З одним повільним крилом,
Приймеш мене, як приймала,
З посмішкою та добром.
Проміння яскравого сонця,
Твої будуть зранку світити,
Дощем на блакитній долонці,
І є де мені відпочити .
Втамуєш туги щиро спрагу,
В обійми свої пригорнеш,
Разом колискову з тобою заспіваю,
Дитинство на мить повернеш.
Заплющу на мить свої очі,
У твоїх прохолодних лісах,
А поки що сниться не кожної ночі,
Проміння в ранкових дощах.
Ти як поламана птаха,
З одним незламним крилом,
Зустрінеш блакиттю, як зустрічала,
З усмішкою та добром.
|
