Торкнутися душею до душі,
Побачити невидиме очима,
Льодами вкрита суша на землі,
Спеки довічної палає хуртовина,
У полум'ї спекотних хуртовин,
На схилі днів ранкової блакиті,
Не загубити б лагідних обіймів,
Усмішок щирих погляди тендітні
І як натхнення тішить почуття,
До себе ніжно всюди пригортає,
Ласкавий подих теплих кольорів,
Як промінь у думках сумних лунає.
Щоб в снігових дощах не загубить,
Приємний дотик, ввічливе мовчання,
Щоб було чим у темряві світить,
У муках не швидкого існування.
Торкнутися душею до душі,
Побачити невидиме очима,
Льодами вкрита суша на землі,
Та спеки знов палає хуртовина.
|
