Намалюй мені, осінь...

Намалюй мені, осінь,
теплу сонячну днину,
Намалюй неба просинь,
красні грона калини.
Розчеши, вітре, віття
вербиченьці зелене.
Золоти, осінь, листя,
пензлем щедро у кленів!
Як в палітрі не стане
золотої вже барви,
Розфарбуй їх багряним,
Або ж зеленавим.
Ще додасть тепле сонце
Жовтизни до палітри.
В далечінь понесе
Листя осені вітер.

Оценка произведения:
Разное:

Обсуждение

Юлия Дмитренко-Деспоташвили 06:01 27.11.2016 (1)

Гарно, як пiсня!

Галина Украинка 12:23 27.11.2016 (1)

Дякую, Юліє! Чесно кажучи, це , як би мовити, проба пера. Пишу лише, коли настрій...

Юлия Дмитренко-Деспоташвили 12:25 27.11.2016 (1)

Я теж пишу лише коли є настрій : ) Цей настрій НАТХНЕННЯ ))) Судячи з цього вірша у вас Талант, то ж ніколи свій настрій не ігноруйте, а ми будемо читати : )

Галина Украинка 12:28 27.11.2016

Дякую.

Павел Мартынов 17:41 26.11.2016 (1)

Оце гарно!

Галина Украинка 17:43 26.11.2016

Щиро дякую, Павле!

Книга автора