Про що ти мрієш, лист кленовий,
Гойдаючись від вітру на гіллі?
Чи мрієш впасти перехожому під ноги
і бути втоптаним безжалісно в багні?
Чи хочеш відбитком ти стати
На чорнім, вмитому дощем асфальті,
Так ніби фото чорно-біле
На свіжій ще газетній шпальті.
А, може, мрієш, друже мій самотній,
Про сміх дитячий щирий і дзвінкий,
Про теплі й ніжні малюків долоні,
Що з листя восени плетуть вінки?
А може, все ж про те твої думки,
Як розгадати таємниці всі дівочі?
І мрієш ти потрапити між сторінки
Її щоденника, й заглянути їй в очі.
І там залишившись надовго
Закладинкою поміж сторінок,
Нагадувати їй, що все проходить,
Засохне все, як жовтий той листок.
Гойдає вітер гілку, а на ній
Останній жовтий лист кленовий мріє…
Про що? Лиш знає він про це один..
Але… Живе у нім надія…
28.10.2012 |
