Жовтневий день, мов свiчечка горить,
осiннi крони, як дереворити*,
таку красу не можна вiдтворить,
про неї можна тiльки говорити.
Я думаю про осiнь i про нас,
про почуття, що спонука творити.
А ще, про той минулий, давнiй час,
коли могли очима говорити,
без зайвих слiв, i вiрили у те,
що сплине все, i годi повторити,
як перший погляд, й листя золоте…
Та не про те я буду говорити.
Осiннiй день розтане, вiдгорить
померкнуть кольори i колорити,
останнiй спалах згасне, вiдщемить.
Та не про те ти будеш говорити.
дереворит* – гравюра на деревi |