Жовтий соняшник бачу -
Знову я на подвiр'i,
Де мiй тато саджав
Виноград, квiти, трави...
Вже нема мого тата,
Але серце все ж вiрить,
Недаремно той сад був,
Як дитинство, яскравий...
Недаремно ми грали
Разом всi на подвiр'i.
Нетерпляче чекали
Самостiйноi долi.
Та тодi ми не знали
Що казки тiльки в фiльмах,
На сторiнках книжок
Кольорових, що в школi
Ми читали, пишаючись
Перемогой народу,
Перемогой країни,
Той, де кожен день - свято...
Може, здiйсниться все,
I здоров'я та врода
Повернуться поволi
До нашоi хати…
1/01/16. |
