Непийпива

Без пива я, як щогла без вітрил,
Так само, як морський в пустелі котик,
Бо пиво додає життєвих сил.
Одна лишень біда – росте животик.
 
Я думав, він невдовзі опаде,
Такий пивний животик своєрідний,
Та тільки показало УЗД,
Що я вже сьомий місяць, як вагітний.
 
Я попервах страшенно пережив,
Та втім згадав, що десь існує такса,
І перший, що розродиться, мужик.
Впіймає гарний куш – сто тисяч баксів.
 
То ж з переляку мало не помер,
Як уявив пологові я муки.
Та ось один знайомий акушер
Погодився на розтин за три штуки.
 
І ось, як больовий минувся шок,
Я попросив дитятко показати.
Сказали: «Спершу випий порошок»
Тоді його принесли… Рідна мати!!!
 
Бодай такого монстра світ не знав!
Великі очі, як пивних дві банки,
І черево подібне на бокал,
А форма голови, як у тараньки.
 
Не рот, а ніби дірка в голові.
Оце ж бо народилася примара!
Як кухоль з пива ніженьки криві,
А руки, ніби щупальця кальмара.
 
Не вірю, мужики, своїм очам,
Таке у мене народилось диво.
Підряд він три години верещав,
Допоки не отримав соску з  пивом.
 
Лиш місяць, а півлітра пива п’є,
Вже не життя у мене – повна ср…ка!
Не їсть нічого, лишенько моє!
А тільки подавай пюре із рака.
 
Коли він спить, скрадаюсь, ніби миш,
І знає він одну лиш колискову.
Бо засинає, як «Шумел камыш»
Йому співаю на ворожій мові.
 
Ще підросте, візьму його на карк,
Життя не миле, знаєте, правдиво!
І занесу вночі у зоопарк.
А вам кажу: не пийте, хлопці, пива!