Я вже не я, і світ сприймаю іншим,
фарбованим в мільйони кольорів,
діапазон емоцій значно більший,
хтось інший зацікавити зумів.
Я вже не я, і листя відлітає,
осіннім вітром зірване, лежить...
Минуле швидко в небуття тікає,
Те, що боліло, - більше не болить...
Я вже не я, і не тобі відчути
шалений погляд люблячих очей!
Хвилини щастя - маю їх забути,
лишивши попіл пристрасних ночей. |