Я тебя разлюбил, как-то это нежданно случилось...
До вчерашнего дня ещё жить без тебя я не мог...
А сегодня почувствовал: что-то в душе надломилось,
Будто Кто от беды и от лиха меня уберёг...
Я сегодня почувствовал: сердце моё защемило,
Будто слёзы пролились на грустную ночь между звёзд...
Как на нашем свидании цвёл живописно и мило
Для тебя мой подарок - букет фиолетовых роз...
Что-то душу сдавило и тягостно в ней клокотало;
Я во тьму бросил взгляд, где-то свет ниспадал с фонаря...
А вдали в небесах что-то грустно, тревожно пылало,
Пепелищем костра тлела на небосклоне заря...
Я не знаю зачем повстречались с тобой мы на свете
И зачем жажду чувств ядовитых познать был готов...
Но ведь как романтично несло нас двоих в многоцветье
По просторам невиданных и фантастичных миров...
Автор Юрий Цюрих
Я тебе розлюбив, якось все несподівано сталось…
До вчорашнього дня я ще жити без тебе не міг…
А сьогодні відчув, ніби щось у душі обірвалось;
Ніби Хтось від біди і від лиха мене застеріг…
Я сьогодні відчув, ніби серце почало щеміти,
Ніби сльози пролились в засмучену зоряну ніч…
Як яскраво та ніжно цвіли фіолетові квіти,
Що тобі дарував, як зустрілися ми віч-на-віч…
Щось гнітилось в душі, клекотіло і тихо стогнало;
Я дививсь у пітьму, світло падало десь з ліхтаря…
Вдалині, в небесах щось тривожно та сумно палало,
Відгорала мов згарище на небосхилі зоря…
Я не знаю навіщо зустрів я тебе в цьому світі
І навіщо пізнав я отруйну жагу почуттів…
Але ж як романтично несло нас обох в буйноцвітті;
У просторах небачених досі казкових світів… |
