Мы путь прошли с тобою от амёбы:
В двух клетках отразился мир. Пока
Проблема не страшила нас особо:
Где встретимся, когда пройдут века?..
Ты нежно улыбнёшься, и, возможно,
Опешит Бог и преклонится сам
Перед любовью, где не только ложе,
А всё мы в жизни делим пополам.
Володимир Лучук
***
Ми шлях пройшли з тобою від амеби:
Клітинки дві, в яких відбився світ.
І не жахайсь глобальної проблеми:
А де ми стрінемось через сто тисяч літ?..
Лиш усміхнися загадково-ніжно,
І сторопіє всюдисущий Бог.
Перед любов’ю, де не тільки ліжко,
А все в житті було б одне на двох.
|
