Нам здається, та пташка,
Що у небi порхає,
Безтурботна, щаслива
Й про клопiт не знає.
I прохаєм про крила
Ми iнодi Бога,
Бо, ввижається нам,
То було б, як пiдмога.
Нам здається, що пташка,
Коли заспiвала,
Нi турботи, нi болю
В життi цiм не знала.
День збiгає,
I небо прикрашують зорi,
Нiмi свiдки
Людськоi й пташиної долi...
I якби все могли
Вони нам розказати,
Чи багато iз нас
Захотiли б лiтати?
(c) Юлiя Деспоташвiлi
23.01.2018 р. |