БIЛЯНИ.
Бойко Валерий Петрович
Я Бiляни згадую своi...
Де городи бiгли всi до рiчки
Де текла Лозова повноводна,
По дорозi дати всiм водички.
Бiляни великi, зеленi -
Ген видно вдалi Синiй Яр -
Село наше свiтле, просторе
Над рiчкою нiжився пар.
У центрi села, Оболоння -
Там грали в футбол школярi,
А поруч ходили поважно,
На тонких ногах журавлi.
Бiляни, Бiляни,Бiляни...
Сiяло нам сонце з гори
Найкраще село Украiни,
З тих пiр, в тi часи в дiтвори.
Бiляни, село мое гарне -
Цвiло все пiд небом, садами
Соловi просиналися рано,
Iз сонцем, та моiми батьками.
Протiкала Лозова, скрiзь тремби -
Гранiт на Опустi ласкала,
По пiску, в Гринькiв Яр вона бiгла
Немов мавка, босою втiкала.
Левада, на нii лелеки -
Обслiдують трави зеленi,
Ми йдемо з батьками i братом
I в мене е пряник, в кишенi.
Я згадую дiм, та криницю -
Квiтки в весняному розмаi,
Батькiв своiх рiдних та брата,
Те мiсце, де батькiвська хата?
Колись, де ми бiгали з братом,
Танцювали лелеки крильми -
З Володею, разом як птахи
Кружилися в танцi i ми.
|