Пливи, мій човнику,
у синю далечінь.
Де мрії яснії
собі знаходять спокій -
бо тільки там
судилося пливти
чарівним човником
у далечінь, за обрій.
Проте не кожному
та вдача посміхнеться:
онде прив’язана
та на залізному ціпку
чиясь нездійснена -
тому й вже майже
непомітна мрія
сидить у човнику.
Та й човник той -
вже зле.
Крізь мотлох темної
застиглої води
та тогорічного,
пожовклого незграбно,
очерету
вже навіть дикії качки
собі не знайдуть місця,
перепочити у польоті
в синю далечінь
туди, за обрій,
щоб здійсниться мрії.
###
Ты, лодочка моя,
плыви – плыви
в бескрайность синюю
где ясные мечты
себе покой находят -
ведь только там,
за горизонтом,
смогут воплотиться
наяву.
Но далеко не каждому
удача улыбнётся.
Пример тому –
вот лодочка стоит
привязанной железной
цепью ржавой.
А в ней почти невидимой
притихшей тенью
мечта сидит,
скукожившись, на дне.
И речка на болото более
похожа
и прошлогодний высохший
камыш.
И даже утки стороною
облетают эту речку -
водицы чистой нет,
чтоб отдохнуть в пути,
куда стремительно мечта
взывает душу -
за горизонт,
в бескрайность синюю…
***
|
