Заплющу очі, знов підводний світ,
Мене до себе жити закликає,
Де інше сяйво у хатах палає,
Вже не згасає довгих триста літ.
І щиро так до себе заклика,
Посмакувати іншої любові,
Пізнати справжньої, нарешті, волі,
Які вони, у побуті, свята.
Як це насправді мріять і бажать,
Не рахувати кожен раз хвилини,
Мов ти живеш останнії години,
А з легким серцем далі мандрувать.
Заплющу очі, знов підводний світ,
До себе жити щиро закликає,
Я дякую, з усмішкою промовляю:
"Нехай на суші зірка ще (моя) горить".
|