Хай будуть вічні щирі почуття,
Ні темряві зламати, не зігнути,
Коли немає слів, слова почути,
Десь на світанку кращого буття.
Я звикну ще у ніжності м'якій,
В очах дбайливих тихо спочивати,
І очі ті дбайливі цілувати,
Обійм вдихати лагідний прибій.
Світити променем на бажаних вустах,
На полотні тілесним малюванням,
Ледь стриманим колисати звучанням,
У кольорових бачитись думках.
Кохати захід ранішніх світлин,
Відвертий спогад нинішнього цвіту,
Торкатись гладдю, напувати втіху,
Не забувати шепіт посланих рівнин.
І кожний дотик влучний, кожен спів,
Легким безмежжям простір одягає,
Відчути погляд, те, що надихає,
На декілька споріднених життів.
Хай будуть вічні справжні почуття,
Їх щирість не зламати, не зігнути,
Коли немає слів, слова почути,
Десь на світанку кращого буття.
Перевод:
Пусть будут вечные искренние чувства,
Ни тьме сломать, не согнуть,
Когда нет слов, слова услышать,
Где-то на рассвете лучшего бытия.
Я привыкну еще в нежности мягкой,
В глазах заботливых тихо почивать,
И глаза те заботливые целовать,
В объятья вдыхать ласковый прибой.
Светить лучом на желанных устах,
На холсте телесным рисованием,
Едва сдержанным колыхать звучанием,
В цветных видеться мыслях.
Любить закат утренних фотографий,
Откровенное воспоминание нынешнего цвета,
Касаться гладью, поить радость,
Не забывать шепот посланных равнин.
И каждое прикосновение точное, каждое пение,
Лёгкой безграничностью пространство одевает,
Почувствовать взгляд, то, что вдохновляет,
На несколько родственных жизней.
Пусть будут вечны настоящие чувства,
Их искренность не сломать, не согнуть,
Когда нет слов, слова услышать,
Где-то на рассвете лучшего бытия.
|
