Текст оригинала:
http://lyrik.rcmir.com/gedicht458253.html
Травень, сімнадцяте. Ранок. Квадрат вікна.
Поверх - дев'ятий. Дорога. Дроти. Стіна.
Сонце танцює - і знаки химерні на
звичних предметах вібрують - горять незвично...
Сонячні "па" на естраді мого стола...
Радіохвилі з незмінними бла-бла-бла...
Де ти взялася, дурненька мала Бджола,
в світі, що пахне не медом...
...в кращому випадку - хрустом
цупких папірців,чи парфумами NINO RICCI
Безладом... Блазнями ( їхні серця - картон),
вчасно не вжитими " Вірю", "чекаю", "оммм..."
Цвіт на шпалерах - повір - то лише фантом.
Та позаяк ти вже тут - то побудь ласкава:
В мене є кілька хвилин - випий зі мною кави
звісивши лапки з відчиненого вікна,
спостерігаючи: травень, трамвай, весна,
ранок, жебрак, лімузин, світлофори, фари...
Поміж новин, хмародерів, дахів, дротів,
снайперських куль і палаючих літаків
в сонячне небо пливуть невагомі хмари
а для того, чтобы постичь его глубину
и оно её обязательно откроет. Оно эмоционально сильное, напряжённое. Держит внимание до последней точки.
Перевод дело трудное, нужно уловить "оттенки "языка, его характер. Лиля, тебе удалось! Если и есть
незначительные вопросы, то ты справишься!
Молодец!