Предисловие:
Этим текстом я начинаю публикацию стихотворных переводов произведений моих коллег с киевского портала "stihi.in.ua".
Прошу читающих не делать мне замечаний т.с. "политического свойства", так как это лишь литературная работа, ничего личного.
Я и госточки слов не сказал
Из массива и месива звуков,
Что звенел, колотился и бухал
Злым набатом – металл о металл.
Сколько снов досмотреть я не смог
Из каких-то дурных кинофильмов,
Приговоров к расстрелу бессильных,
Но при этом исполненных в срок.
Танцев сколько я не станцевал
В целомудренной хватке фокстрота,
И в тулупных пяти оборотах
Сколько свиста и «бис» не сорвал.
Недолюбленных сколько сердец
Я не вылечил, врач неумелый,
От соблазна доступного тела,
От измены удавьих колец.
Сколь слов я ещё не сказал
Тем немногим: безмолвным и верным…
Оригинал:
© Вячеслав1
Слова
Скільки слів я залишив на потім,
відкладав у марноті марнот.
Забажав зіграти сотні нот,
полічити кілометрів сотні...
Скільки справ - нездійснених ілюзій,
втрачених надій і сподівань.
Непомітно перетнуто грань
неповернення забутих друзів.
Безтурботно, як пісок крізь пальці
просівалися обрізки слів.
Спогадом колись забутих снів,
пристрастною круговертю танців!
Недолюблених сердець утрати
серед затамованих рубців...
Та роки залікували ці
слів підступність та забуті зради...
Скільки слів я так і не сказав...
|