ВЕРХОВИНСЬКА ПРАВДА

Тужного картина -
людям і святим:
осені година.
Над хатами дим.
В небі хмар ганчір'я.
Каламуть ріки.
Зимне межигір'я -
присуд на віки
тут моїм краянам.
Все неначе спить.
Церква дерев'яна.
Глухо віз рипить.
Карликові межі.
Цяточка - город.
У сумній одежі
втомлений народ.
Світ хрещений радий
двадцять першим ста...
Тут - нема розради.
Плаче біднота.
Сито й жур немає
десь, на добре злам.
Тут - життя минає
з горем пополам.
Верховині - лихо.
Влада - кров чужа.
За душею тихо
в лету йде душа.
Зиск - всього основи:
вдме кадилом піп.
Покладуть в сосновий -
від сусіда - гріб
злиднів. Одспіває
кожного село,
так-то поховає -
наче й не було...
До хреста родина
стежку прокладе.
Поки - до єдина -
теж не пропаде.

Листопад 2008