Людмила Олейник-Зданович
Вдохновение
Яке натхнення! На єдину ніч
В поезію поринула душа.
І шепіт полохливий віч- на- віч
Передвіщав народження вірша.
Яке це дивне, тонке ремесло -
Натхнення дум і сполохи душі!
Ніч ледь торкає зоряне весло,
Гойдаючись в Ведмежому ковші...
Вже зорі повбирались у хмарки.
І ранок забринів у синє шкло.
І втомлено ковзнувши із руки
Перо завмерло. Як і не жило...
https://fabulae.ru/poems_b.php?id=393620
| Помогли сайту Реклама Праздники |