«била» | |
Била жінка мужика, била, била,
Ще й товкла!
- Тьху, причепилася дурнувата пісенька.
Іван, мугикаючи під ніс, переглядав своє рибальське спорядження.
Підібралась гарна компанія, і в суботу ранесенько вони вирушать на лоно природи в суто чоловічому колі.
Раніше рибалив частіше, але після одруження все щось заважало.
Дружина Надійка й не заперечувала. Вона розумниця і гарна господиня.
Іван розумів, що йому пощастило, тільки діточок Господь їм все ніяк не посилає, та вони ще зовсім молоді, тому й не журилися.
Затишно в їхній оселі. Тягне Івана додому, де б не був, а під боком у дружини наймиліше.
Згадав, як його мати не хотіла щоб він одружувався з Надійкою, тому, що та вже побувала у шлюбі.
Тепер іноді здається, що мама невістку більше любить. Якось вони знайшли спільну мову, та й теща в нього нормальна.
Іван полюбляв гостювати в тещі. Ну, вже догоджала та зятю! А в тестя завжди припасено шкалик домашнього коньячку на кедрових горішках.
Від смачних спогадів набігла слина. Чоловік відклав вудку і потягнувся на кухню.
Сірий Васько зиркнув зеленим оком, коли Іван почав наминати холодну котлету. Прийшлося відколупати звірюзі шматочок.
Задзвенів мобільний. Андрієві вже щось треба.
- Іван, я не їду з вами на рибу…
Шкода! Андрій – душа компанії. Стільки знає анекдотів та бувальщин!
- Що з тобою?
- Не можу, та й край!
Розмова перервалася. Настрій Івана зіпсувався. Він витягнув з холодильника пляшку пива і відкоркував. Знову дзвінок.
На цей раз Ігор.
- Тобі Андрій дзвонив? Дивний він якійсь. Вчора гуляли на хрестинах у Янківських, все було нормально. Він тільки про майбутню рибалку й теревенив, а сьогодні вже не їде. І нічого не пояснює. Ти зараз зайнятий?
- Та вудки готую.
- А давай до нього підскочимо, це не по-пацанські, ось так друзів кидати!
- Ну, хіба що на твоїй, бо я вже пива хлебнув.
Ігор забібікав під вікном через двадцять хвилин, а ще через десять вони стояли під дверима в приятеля.
Відкрила дружина.
- Андрій хворий!
- Ось, ми його якраз приїхали навідати.
Марина пропустила чоловіків до квартири, а сама пішла на кухню.
Перед телевізором з пультом у руці сидів Андрій в темних окулярах.
Гості засміялися.
- Тебе що, засліпило?
Намурмосений приятель зняв окуляри, й Іван присвиснув.
- Нічого собі! Це ти де?
Андрій не встиг відкрити рота. На порозі стояла Марина.
- Це я його! Набрався вчора на хрестинах як чіп, та ще й дориватися почав. Боньку дресирувати захотів.
Бонька, малесенький песик з чудернацьким бантиком на голові, сидів на руках у господині.
Хлопці знову засміялися, уявили як величезний Андрій дресирує малесенького Боньку.
- Чим ти його?- поцікавився Ігор.
- Та я не навмисне! Відштовхувала його, та й ліктем зачепила.
- От не бреши!
Підхопився з дивана Андрій.
- А чого у мене всі ребра болять?
- Тю, дурний, десь падав мабуть. Ти ж нічогісінько не пам’ятаєш.
- Ага , падав і на ліву сторону, і на праву?!
Марина засміялася й вийшла з кімнати.
- Вона мені ребра потовкла качалкою. Точно! Тільки не признається, зараза.
З кухні пролунав жіночий голос:
- Ще щось погане скажеш на мене, залишишся без вечері.
Мовчки їхали друзі додому. Іван весь час думав та згадував.
Помітив він, що й в нього після кожної великої пиятики ребра болять.
Невже його Надійка також товче качалкою?!
Від таких думок похололо в грудях…
Била жінка мужика, била, била,
Ще й товкла!
***
Била жена мужика, била, била,
Еще и толкла!
- Тьфу, прицепилась глупая песенка.
Иван, мурлыкая под нос, пересматривал свое рыболовное снаряжение.
Подобралась хорошая компания, и в субботу утречком они отправятся на лоно природы в чисто мужском кругу.
Ранее рыбачил чаще, но после женитьбы все что-то мешало.
Жена Надюшка и не возражала. Она умница и хорошая хозяйка.
Иван понимал, что ему повезло, только детишек Господь им все никак не посылает, но они еще совсем молодые, поэтому не сокрушались.
Уютно в их доме. Тянет Ивана домой, где бы ни был, а под боком у жены милее.
Вспомнил, как его мать не хотела, чтобы он женился на Наде, потому что она уже побывала в браке.
Теперь, иногда, кажется, что мама невестку больше любит. Как-то они нашли общий язык, да и теща у него нормальная.
Иван любил гостить у тещи. Ну, та уже и угождала зятю! А у тестя всегда припасен шкалик домашнего коньячка на кедровых орешках.
От вкусных воспоминаний набежала слюна. Мужчина отложил удочку и потянулся на кухню.
Серый Васька зыркнул зеленым глазом, когда Иван начал уплетать холодную котлету. Пришлось отломить зверюге кусочек.
Зазвенел мобильный. Андрею уже что-то надо.
- Иван, я не еду с вами на рыбу ...
Жаль! Андрей - душа компании. Столько знает анекдотов и баек!
- Что с тобой?
- Не могу, да и все!
Разговор прервался. Настроение Ивана испортилось. Он вытащил из холодильника бутылку пива и откупорил. Опять звонок.
На этот раз Игорь.
- Тебе Андрей звонил? Странный он какой-то. Вчера гуляли на крестинах у Янковских, все было нормально. Он только о предстоящей рыбалке и болтал, а сегодня уже не едет. И ничего не объясняет. Ты занят сейчас?
- Да удочки готовлю.
- А давай к нему подскочим, это не по-пацански, вот так друзей бросать!
- Ну, разве что на твоей, я уже пива хлебнул.
Игорь забибикал под окном через двадцать минут, а еще через десять они стояли под дверью у приятеля.
Открыла жена.
- Андрей болен
- Вот, мы его как раз приехали навестить.
Марина пропустила мужчин в квартиру, а сама пошла на кухню.
Перед телевизором с пультом в руке сидел Андрей в темных очках.
Гости засмеялись.
- Тебя что, ослепило?
Нахмуренный приятель снял очки, и Иван присвистнул.
- Не хило! Это ты где?
Андрей не успел открыть рот. На пороге стояла Марина.
- Это я его! Набрался вчера на крестинах в стельку, да еще и дорываться стал. Боньку дрессировать захотел.
Бонька, маленький песик с причудливым бантиком на голове, сидел на руках у хозяйки.
Ребята снова засмеялись, представили, как огромный Андрей дрессирует маленького Боньку.
- Чем ты его? - Спросил Игорь.
- Я не нарочно! Отталкивала его и локтем задела.
- Вот не ври!
Вскочил с дивана Андрей.
- А чего у меня все ребра болят?
- Тю, глупый, где-то падал, наверное. Ты же ничего не помнишь.
- Да, падал и на левую сторону, и на правую?!
Марина засмеялась и вышла из комнаты.
- Она мне ребра потолкла скалкой. Точно! Только не признается, зараза.
Из кухни раздался женский голос:
- Еще что-то плохое скажешь обо мне, останешься без ужина.
Молча ехали друзья домой. Иван все время думал и вспоминал.
Заметил он, что и у него после каждой большой пьянки ребра болят.
Неужели его Надюшка так же лупит скалкой?!
От таких мыслей похолодело в груди ...
Послесловие: Била жена мужика, била, била,
Еще толкла! |
А вдруг, пользуясь беспамятством мужей, жены их поколачивают!