Час мине, і тверді криги
обернуться в води талі.
Ти захочеш мудрі книги,
а вони згнили, в підвалі.
Ти захочеш просто неба
де живуть лише лелеки.
А вони взлетять від тебе,
а хто ні - ті вже далеко.
І шукатимеш ти броду,
крикнеш "Де ти, милий Боже?",
і ковтати будеш воду,
а напитися не зможеш...
Чи почуєш серця подих
де зачинена вже брама?
Бо закінчились ті сходи,
що вели тебе до храму.
|