Якби мене спитали правди,
чому тримав, чому не брав ти
все те, до чого йшов цi роки?
(Важкi в горах, в потоцi кроки).
Я б вiдповiв. Хоча... Не треба.
Я б спав в травi, очами в небо,
на тiй землi де була хата...
Тепер трава. Не буду брати
...i всi цi зорi, наче очi.
Вода бiжить, але не точе
той камiнь, що колись був серцем.
Куди усе подiлось, де це?
Я б вiдповiв. Хоча... Не буду.
Вдихну той степ на повнi груди
i море, без кiнця та краю
i пiсню, що той камiнь крає.
|
Якби мене спитали правди,
чому тримав, чому не брав ти
все те, до чого йшов цi роки?
А, вообще, очень приятно читать стихи на мове.