Ярослава Мудрого, гены которого на жаль захирели, зачахли в не помнящем родства своего северной столице;
- Гетмана Петра Калнышевского, сосланного немкой Екабелиной 11 в Соловки за то, что он не позволил пролиться братской крови в Запорожской Сечи;
- Сосланного в Сибирь гетмана Демьяна Многогрешного с казаками, славно помахавших там саблями во славу русского оружия;
- Мыколу Гоголя, вспахавшего для нас пласт общей древней славянской культуры на хуторе близь Диканьки;
- Казака Луганского (Владимира Даля), автора известного русского словаря, богатого крепкими ядрёными выражениям, понятными даже неразумным хазарам;
- Киевлянина Михаила Булгакова с его «Мастером и Маргаритой»;
- Легендарного атамана, предводителя Первой повстанческой Армии Нестора Махно с Гуляй поля. Батьке, очевидно, не хватило золотого запасу, чтобы сделать Неньку-Украину вильною, незалежною.
- Никиту Хруща-кукурозяного, мечтавшего, чтобы по всей стране Великой (даже на кремлевской булыжной мостовой) росла двухметровая красавица «руза-куку» (кукуруза);
- Леву Троцкого, председателя. Революционного военного совета РСФСР и Союза, обозвавшего Сталина – горным упрямым козлом, который на погибель заведет многомиллионное стадо баранов в пропасть держимордия.
- Сумчанина дважды героя Союза маршала бронетанковых войск Павла Рыбалко, не побоявшегося выступить в защиту маршала Георгия Жукова, когда Сталин начал преследовать его, боясь потери единоличной власти. Это о нем один из современных классиков написал: «Павло был парубок моторный, на танке до Берлина допахал…»
- Одессита, маршала, героя ВОВ, министра обороны Союза - Радиона Малиновского.… И многих десятков, сотен других военачальноков, ковавших одну на всех долгожданную Победу в ВОВ.
- Запорожского казака Леню Брежнева, долго и славно руководившего великой страной даже тогда, когда песок из штанов вовсю сыпался;
- Житомирца, Главного конструктора космических систем Сергея Королева, просидевшего несколько лет по той же высочайшей дурости «Вождя все баранов» за колючей проволокой в «Шараге». Впрочем, где только наши в Раше-параше не пропадали…;
- Главного конструктора КБ «Южное» Михаила Янгеля, создавшего на украинской земле с нашими ребятами ракетный щит страны, позволивший надолго отрезвить пьющих м не пьющих «неразумных хазаров»;
- Вертолетчика-авиаконструктора Игоря Сикорского, славного хохла бежавшего после братоубийственной революции из России в Америку.
(Кстати, друзья, если вы не знаете, чем отличается хохол от настоящего украинца, то поясняю, что украинцы живут на Украине, а хохлы, там, где лучше!)
- Не помняшнего родства своего экс-премьера-министра послеперестроечной России Витю Черномордина, сказавшего исторические слова: - Хотели сделать как лучше, а получилось как всегда… (хрен с редькой на дуле с маслом);
- Ученого - сильно испеченного в разных науках Ильи Мечникова;
- Мордописца (художника – портретиста, рус. яз.) Ильи Репина, написавшего знаменитую картину о запорожцах, пишущих знаменитое юморное послание турецкому султану;
- Полтавчанина Петра Чайковского, сочинившего мировой шедевр - «Танец маленьких беленьких с голым задом северных медведей…»:
- Донецкого Прометея - Прокофьева Сергея;
- Одесского смихотуна, неважнецкого патриота, москаля - Мишу Жванецкого, променявшего солидные гривны на более мелкие по курсу рубли;
- Учащегося Днепропетровского горно-игорного техникума, предки которого, сбежав из Палестины сорок долгих лет, искали дорогу на Украину, шоу-бизона певца Кобзона;
- Футболистов-рекордистов мирового уровня: Лобановского, Блохина и Шевченко;
- Крутого продюсера, крутого композитора, известного всем крутым и перекрученным в СНГ - Игоря Крутого;
- Красунь, чудовых квиток (цветов) Украины: Софию Ротару; Людмилу Гурченко; Нонну Мордюкову: Наташу Королеву; Анжелику Ворун; Лолиту Милявскую; Клару Новикову, Елену Яковлеву и многих, многих других…
- Артистов, певцов и пародистов: Леонида Утесова, Леню Броневого, Сергея Гармаша, Володю Талашко, Леонида Быкова, Сергея Маковецкого и многих, дуже многих других…
Друзья! Этих всех перечисленных и многих не перечисленных граждан Земли объединяет то, что именно на Украине - Киевской Руси любимая Ненько посадила их впервые на горшок, учила ходить, говорить, пить, петь и материться на могучем русском языке…
Спрашивается:
- Так почему кое-кто из её неразумных детей, не любит Неньку - Украину?
Может за то, что потомки нашего Богдана сберегли "його нестримну любов до свободи, демократии и ридний Краини!"
Вы можете меня спросить: - Почему братья славяне не бояться Конца Света?
Отвечаю:- Им до конца этого Конца полный «барабек», они ко всему привыкли и давно его ждут, как манны небесной! Авось после конца Концов, будет хорошее начало Начал!
Еще, друзья, вам маленький мой совет: - Не слушайте ничьих горе предсказателей и советов, и мой тоже.
В этой связи, друзья, не мотайте на ус, то, что вам вешают на уши.
Правильно глаголали наши предки: - Любовь, которая никогда не бывает взаимной – это любовь к Родине, поскольку она по воле некоторых вождей бывает иногда еще Уродиной.
Плакат. Люби Украину
Вот и все, дорогие наши виртуальные видео слушатели! На этом я заканчиваю первый урок на знание истории этой замечательной ни на что не похожей древней славянский страны.
В конце передачи ведущий произнес старый девиз запорожцев:
- Слава самостийний, незалежний Украини!
Сало Украины - Слава Украины!!
Козаки: - Будьмо!
В ответ прозвучало троекратное: Гей, гей, гей!..
Плакат. С Днем незалежности!
* * *
Экран монитора погас, дед задумчиво покрутил вуса и сказал: - Я бы сюда внучек добавил еще кое-что от себя. Расскажу в следующий раз, а сейчас пара тоби баиньки…
И он запел внуку колыбельную песню о самостийной, незалежной, демократичной Украине:
“Сам пью,
Сам гуляю,
Сам стелюся,
Сам лягаю!..”
Перевел с украинского языка на местный «суржик» – Аркадий Польшаков
P.S.
Всем желающим посетить Украину, автор советует перед поездкой похудеть на 5-10 кг. Только транжиры и несведущие люди едут туда со своим салом! Що-що, а сала на Украине хватае и без вашого!
Песне «Любо братцы любо, любо братцы жить, с салом украинским можно век прожить…» стоя рукоплескали в «Метрополитен опере» и многократно ласково просили на бис в Ла Скале.
Фото. Автор в рабочем кабинете
Кинематографистов просим не беспокоить, сами с усами…
-------------------------------------------------------------
ЗВІДКИ ПІШЛА КИЇВСЬКА РУСЬ
(З романа Аркадія Польшакова «Запорізьці Сибіру»)
Малюнок. Тайна слов'янської цивілізації
Праправнук останнього запорізького кошового отамана засланця до Сибіру Катериною II, хитро примружившись, пародіюючи діда, сказав йому:
- Дідусь, все те, що ти мені розповідав про історію створення Київської Русі, про Запорізьку Січ і інше, все це фігня на соняшниковій олії.
- А, що так? – внучок, здивувався дід.
- Хочеш послухати сучасну історію про незалежну Україну (тут і далі використовується так званий «суржик» - суміш мов української і російської), я її з Інтернету викачав?
Дід від здивування широко розкрив очі з півночі, відповів: - Добре внучок! Може я і забув щось з історії України, так ти нагадай мені!
- Тоді слухай! – внук, знайшовши в Інтернеті потрібний сайт, що говорить, включив звук по голосніше, щоб глухий дід міг все ясно чути і бачити. Комп'ютер спочатку осоружно заверещав, ніби свиню десь різали, потім верещання стихло, дід подумав все: свиня мабуть здохла, але з динаміків полилася знайома з дитинства весела українська мелодія про самостійну Країну:
«На Майдані столиці,
Діти Київської Русі,
Пам'ятають славні дати,
Співають пісні батьків.
Приспів:
Любо, братці, любо!
Гей! Любо, братці, жити,
З Батьком - Головою,
Жити - не тужити.
Любо, братці, любо!
Гей! Любо, братці, жити,
Наказав нам Батько:
Волею дорожити!
Вип'ємо ж за Батька,
За всіх його орлів,
За «кіїворусів»,
Вольних козаків.
Приспів:
Любо, братці, любо!
Гей! Любо, братці, жити,
Наказав нам Батько:
Рідний край любити!
Любо, братці, любо!
Гей! Любо, братці, жити,
Самостійним внукам,
Незалежним бути!
Дід пожвавився і виголосив, дивлячись на внука:
- Ех, едріт за ногу! Під таку музику танцювати хочеться!
Тут на екрані монітора з'явився нарядно одягнений в святковий козачий запорізький костюм, лисий, з голеною головою, красень ведучий, з довгими козачими вусами і з оселедцем на голові, відважно закрученим волоссям за ліве вухо.
Це був всім відомий український артист оригінального гуморного жанру по прізвищу Задерихвіст, який задушевно, можна сказати по-дружньому, як би звертаючись особисто до кожного відео слухача, з посмішкою виголосив:
- Сідаєте зручніше, дорогі друзі, на сьогоднішньому нашому віртуальному уроці ми поведемо мову - звідки повелася Українська земля або Київська Русь і її перший оплот виборної демократії - Запорізька Січ. І почнемо історію цієї країни з далекого її початку, з часів Створення Світу.
(На екрані монітора з'явилася гола при гола, спотворена вулканами, порепана з тріщинами Земля). - Ніфіга собі! - здивовано вигукнув дід, дивлячись на порепаний тріщинами з гнійними вулканічними прищами лик планети.
А ведучий програми продовжував говорити: - Як відомо в ніч з п'ятого на шостий день Бог створив не лише Землю, а і першого запоріжця, і назвав його не мудруючи лукаво Бог-даном (Богданом), тобто дарований Богом, і поселив його в створеному їм Земному раю, де жили всякі блішки, мошки і «мандавошки».
Дід тут промовив про ведучого: - Ну, дає хлопець!..”
Ведучий продовжував: - Богдан, оглянувши творіння Боже (Землю) і оскільки в жилах його текла волелюбна запорізька кров, не захотів жити з цією всій «псюрней» в земному зоопарку, тому він втік від туди на край землі, яка потім була названа Україною, тобто розташованою у краю. Місце для проживання він вибрав у могутніх Дніпровських порогів, сказавши при цьому першу історичну фразу: - Панове, товариші, фрау - мадам, ви, де хочете живите, а моя хатина з краю ”.
Дід аж підвівся з дивана, побачивши Дніпровські пороги, де в «Чайках», вправно маневруючи між бурунами пливли на «божий промисел» красені хлопці - запоріжці.
Бог, побачивши таку справу, що перший млинець виявився грудкою (тобто крутим запоріжцем Богданом) сказав: - Азм язь, месі на небесі, ти тут у краю хочеш жити, то усі твої пра-пра-павнуки називатимуться українцями! А Я азм язь єсі створю більш слухняну людину - Адама.
І Бог створив Адама. Той на відміну від моторного старшого брата – Богдана (дивись http://marketgid.ru/pnews), вийшов такий тихий, боязкий, «куковяка» і лише. Сидить один «одинешенький» цілий день під яблунею і як білуга ридає про свою долю. Бачте, йому «езі-вразі» ніким випити і поговорити. Тоді не довго думаючи, Бог на додаток до цього з його ребра створив спокусливу красуню Єву.
Так виник перший любовний
