Людмила Олейник-Зданович
НА ОСIННIЙ ВIВТАР...
На осiннiй вiвтар принесу я любов.
I багряним листом вона ляже на нього...
Скiльки рокiв пройшло! I як в юностi знов,
Мов зозулевий сум пiсня серденька мого.
Це пекельна любов!Як же гiрко болить
I палае душа, мов пiд сонцем калина.
Чи сльозами палкими iї окропить
Безпорадну i нiжну, неначе дитина?
Вже осiння iржа поглинае красу...
День за днем в мене доля життя викрадае...
На осiннiй вiвтар я кохання несу,
Хай хто небудь iще,так як я, покохае.
Вольный перевод
| Помогли сайту Реклама Праздники |