Василь: І мед також. Потім другим етапом зробити заготівельний пункт. Будемо приймати у людей м'ясо, овочі, фрукти і відвозити їх у великі городські супермаркети. Ну, а найбільша моя мрія побудувати консервний завод, та завод по виробництву біопалива для дизелів. Але це трохи пізніше. Щоб купували наші консерви та паливо треба одержати сертифікат якості, а щоб одержати сертифікат треба купляти дуже дороге сертифіковане виробниче обладнання.
Дмитро Иванович: Серъёзные планы.
Василь: Я вже не кажу про плотню та млин. Хто хоче працювати, той роботу знайде.
Дід Михайло: І де ж ти на все це гроші знайдеш?
Василь: Автобус я виміняв у фермера. Відписав йому свої чотири гектари, що у спадок від батька отримав, в аренду на п'ятдесят років, а він мені пообіцяв капітально відремонтувати свій старенький "Ікарус". Вчора були в автопарку, куди його загнали на ремонт. Вже зняли двигуна, стару обшивку - діло іде.
Дід Михайло: Ну, на автобус ти знайшов, а далі де будеш гроші брати?
Василь: Діду, ви хочете гарантії на всі випадки життя! … Будемо просити Бога, звертатись до людей, в банк, а там - хто хоче працювати, той знайде спосіб.
Підходить Макарівна, гукає з-за паркану.
Макарівна: Василь, Василь.
Василь: Здрастуйте Макарівна, заходьте. Ви до матері?
Макіровна: Я до тебе. Можна тебе?
Василь виходить на вулицю і вони про щось говорять.
Василь: (обурено) Що ви таке вигадали! Ідіть і робіть що хочете. (Василь заходить у двір, Макаровна уходить) Це ж треба таке! Ліпить з мене якогось "хрещеного батька".
Дмитро Иванович: Что случилось?
Василь: Та... Макарівна з чоловіком хочуть в селі торгову точку відкрити.
Дмитро Иванович: И что тут такого?
Василь: Прийшла питати мого дозволу. Я кажу ідіть до Семена Адамовича, це він такий дозвіл дає, а вона своє толдичить.
Дмитро Иванович: Зря ты так кипятишься. Ну, глупая она тетка. Но что это значит? Значит люди начинают верить в тебя.
Виходить Оксана.
Оксана: Шановне товариство! А як ви до того щоб повечеряти? Вже і сонце сіло, Василь закінчуй роботу.
Дід Михайло: Добре хозяйко що нагадала. Мене стара теж чекає на вечерю.
Дмитро Иванович: Спасибо, Оксана Петровна, за приглашение, но и я пожалуй пойду.
Гості починають збиратись. Оксана поливає Василю з кувшина. Василь вдягає чисту рубаху. Оксана заходить у хату. У двір забігає Семен Адамович. Він дуже збуджений та суворий.
Семен Адамович: Ну, Василь! Ну, Василь, я тобі цього ніколи не пробачу!
Василь: Що сталось, Семене Адамовичу?
Семен Адамович: Що сталось?!! А хіба ти не знаєш? Я думав ти став порядною людиною, а ти... ти ще гірше ніж був. Тут тобі не війна! Тут мирне село. І які б погані люди не були нікого вбивати не можна! Розумієш не можна людей вбивати...(Сідає в розпачі) А я, дурень, тобі повірив, думав ось надія всього села, А Василь Шибко поїхав з села хуліганом, а приїхав бандитом.
Василь: Ваша сила говорити що забажаєте, але я дійсно не знаю що сталось і кого вбили.
Семен Адамович: Дійсно не знаєш? А де твоя куля, що висіла у тебе на шії?
Василь: Десь загубив. Коли і де не пам'ятаю.
Семен Адамович: А це ти бачив.(Показує у руці кулю з розірваним ланцюжком). Її знайшли у кабіні трактора в якому Панько та Грицай перекинулись вчора вночи у яр... Панько одразу помер, а Григорія у непритомному стані повезли в лікарню. Ця аварія твоїх рук справа?
Василь: Вчора ввечорі я пиляв сухі дерева в ливаді і бачив, як їхній трактор проїхав у напрямку траси, але я не маю до цієї аварії ніякого відношення. Ці бовдури просто допиячились. Колись це мало статись.
Семен Адамович: А куля? А те що всі знають у яких ти з ними відносинах?
Василь: Та хіба я один!... Так, я був один раз у кабіні їхнього трактору...Це було два дні тому. Мої хлопці передали мені, що у баби Ульяни, Ульяни Чорнодід, пропала коза. Я пішов до ставка. Бачу Панько із своїми гуляє з музикою по повній програмі. Ну, я тихенько поруч по кущах пройшов, дивлюсь і голова і ратиці від кози. Як побачив це, вискочив та почав від люті мотузити їх скільки сили було. Панько з Грицаєм до трактора. Я теж ускочив у кабіну, почав їх там бити. Але Панько вперся мені коліном у груди та виштовхнув з трактору. Потім по газах і тікати. Це єдиний спосіб у який куля могла потрапити у кабіну.
Семен Адамович: Я дільничому про кулю поки нічого не казав. Вирішив спочатку з тобою поговорити... Зробимо так, куля побуде у мене . Гриша прийде до тями, розповість як все було, як ти не винний то віддам тобі кулю, а як ні, то віддам у міліцію. Ось такі в нас з тобою будуть справи, Василь. Прощавай.
Семен Адамович уходить. На ганок виходить бліда Оксана.
Оксана: Синку! Що ж тепер буде? Цей Грицай все одно на тебе покаже. А коли сам не здогадається, то хтось підкаже. Тікай, синку!
Василь: Ні, мамо, досить, набігався. Нікуди я більше не поїду. Чи все буде тільки по-моєму, чи зовсім ніяк не буде. Серьозні справи наполовину не роблять.
Картина третя
Минув тиждень. Криниця де збирались хлопці. Опівдні. Василь закінчує ремонт та художнє оздоблення криниці. Тепер на місці старої занедбаної стоїть гарна, обкладена червоною цеглою з новим воротом та дахом криниця. Поруч зручна лава та невеличкий стіл для відпочинку. Трохи поосторонь стожок із старого бур'яну. Василь порається біля лави та столику. Підходить маленька Наталка.
Наталка: Здрастуй. А чого ти тут робиш?
Василь: О! Здоров, Наталко. Хіба не бачиш? Майструю криницю.
Наталка: Навіщо?
Василь: Це дуже стара криниця, їй більше ста років. А копав її ще мій прадід, а мій дід з батьком міняли дерево на бітонні круги. Тепер прийшла моя черга її ремонтувати. А знаєш чого цю криницю звуть «ляхова»?
Наталка: Ні.
Василь: Колись тут стояв маєток пана Ляховського, а криниця це все що від нього залишилось. Тут найкраща вода на все село, та що там село, на весь район. Ти пила з неї воду?
Наталка: Ні. Мати казала що тут багато сміття і пити таку воду не можна. А ще вона казала, щоб я тут ніколи не гуляла, бо впаду у криницю і ніхто мені не допоможе.
Василь: А, знаєш, з тими хто п'є цю воду криниця розмовляє. Хочеш спробувати? А ще можна бажання загадати. Не бійся, я давно почистив криницю, вода зараз чиста та прозора.
Наталка: Давай.
Василь набирає з відра келих води, Наталка із задоволенням п'є.
Наталка: Добра вода, холодна, та, навіть, трохи солодка... А можна тобі допомогти?
Василь: Давай. Я помічникам радий. Бери цього пензлика, ось тобі склянка з фарбою, зафарбуй цей стовпчик. Треба щоб він був синій та гарний, вмієш фарбувати?
Наталка: Як баба піч мазала я їй своїм віхтем допомогала.
Василь: То ти вже досвідчена майстриня, ми вдвох швидко закінчемо...
Василь непритомніє та сідає на лаву.
Наталка: Що з тобою?
Василь: Та так, щось недобре мені... мабуть трохи втомився... ноги не тримають.
Наталка: То піди відпочинь, я сама по працюю.
Василь: От спасибі, доброго помічника мені Бог послав.
Василь забиває останній цвях та іде до копиці відпочити. Підходить Олена.
Олена: Ах, ось де ти, неслухняне дівчисько! Я тебе скрізь шукаю. Я ж заборонила тут гулятися, ще впадеш... (помічає криницю) Ой, яка краса!
Наталка: Нікуди я не впаду. Батько тут бач які ляди зробив.
Олена: Хто? Хто? Який ще батько?
Наталка: Василь. Ми з ним тут у двох працюємо. Він назвав мене своєю помічницею. Я тепер завжди буду йому допомагати.
Олена: ( розлючено) Це він тобі казав, що він твій батько?
Наталка: Ні, мені криниця сказала. Я з неї води напилася, от вона мені і сказала.
Олена: Криниця? А може баба, чи сам Василь? А що ще тобі криниця казала?
Наталка: А от і казала, вона мені багато чого казала! А як ти така сердита, то я тобі нічого не скажу.
Олена: А де ж сам Василь?
Наталка: Щось йому зле сталось, мабуть втомився, пішов трохи відпочити.
Опена: Так, швидше клади свого пензлика і пішли до дому.
Наталка: Ні! Мені треба закінчити, я обіцяла. Поки не замалюю цього стовпчика, нікуди не піду. А ти як поспішаєш то іди, я вже нікуди не впаду.
Олена: І в кого ти така вперта?
Наталка: Не піду!
Олена: Та малюй, малюй вже свого стовпчика.
Підходить Оксана.
Оксана: Здрастуй, Олена.(дивиться на криницю) Яка краса! Василя мого не бачила?
Олена: Добрий день, тітко Оксана, Мала каже відпочиває.
Наталка: А це ми в двох з Василем робили криницю!
Оксана та Олена сідають на лаву.
[justify] Оксана: Які ж ви молодці! Тепер усі люди будуть вам дякувати. А я вам за це пиріжечків принесла. Пригощайтесь. Василь, бідолашний, раніше до дому хоч поїсти заходив та поспати, а тепер і на це часу нема. Так я йому принесла і молока і пиріжків з сиром. Ви пригощайтесь, тут