витончувати красномовство ораторської своєї майстерності та чудернацьку досконалість правдоподібно складених байок. Чи то слова перевіреного рибалки потрапили на благодатний ґрунт, чи то сама матінка природа непередбачливо й яскраво нагадала про себе, пробудивши в носієві цієї лисавої, кирпатої фізіономії віковічну пам'ять про безлюдно дикі береги, холодні фіорди та рибальській промисел суворо неприступної й віддалено глухої, милої та рідної його серцю фінляндської сторони, але раптово, в дивовижно короткий термін, скромний наш сантехнік запалився захопливою ідеєю рибальського почину. Він був твердо та цілком рішуче готовий до одчайдушно зухвалого молодецтва ранкових вилазок на добре знані Ростиславом Івановичем прилеглі болота, де за запевненнями того ж невгамовно всюдисущого Ростислава Івановича рясно розплодився, жирував і охоче клював довжиною з долонь, добре вгодований, м'ясистий червоний карась.
Саме на півдорозі до бажано шуканої болотної заплави, перевівши дух і звернувши кілька в сторону, ми й залишили наших нетерпляче завзятих рибалок...
Нарешті, змокнувши та добряче замерзши, компаньйони досягли мети жаданих своїх устремлінь:
- Лагуна! - таким ім'ям замріяно піднесений Ростислав Іванович визначив власне саму суть зарослого очеретом берега, до котрого їх привела вузька стежина, яка заглухнувши, непримітною змійкою губилась десь далі, там, в густім покривалі переплутаної трави. Над озерцем стояла молочно матова непохитна пелена щільного досвітнього туману. Пахло тванню та болотом, і ще тим, від чого затято закоренілим рибалкам (а втім, і ледь починаючим вудити молодикам, а втім, і панночкам різних віку, забарвлень і комплекцій, які випадковим чином, незмінно та зненацька опиняються на рибалці, та й незмінно ж дратують чоловічу половину чомусь завжди більшим уловом і несамовитістю радісного крику з приводу "отої, тьху, дрібниці"), - одним словом, публіці, публіці будь-якого штибу, що красується на березі в цей благословенно ранковий час, безсумнівно було очевидно, що тут і відбудеться бенкет, багатолюдна учта, бучне гуляння рибальської потіхи, що тут, зараз і негайно, необхідно чим швидше втоптувати п'ятачок берега, розгортати снасті, чіпляти наживку та й... швидше, швидше - не змірявши глибини, навмання, примостити якраз серед болотистого баговиння нахилений, безнадійно сумний, нерухомий поплавець.
Однак повернемося до Андрія Вільгельмовича. Уперше опинившись у чудових обставинах цього безсумнівно привільно привабливого та вишуканого місця, наш сантехнік спочатку розгубився. Найпростіша, необхідна та безсумнівно очевидна послідовність дій по турботам облаштування, очевидна послідовність дій із розбирання рибальського інвентарю (для того щоб приступити до таємничо сакрального та й бажано довгоочікуваного початку риболовлі), - все це змішалося й переплуталося в розумі замерзлого фіна. Насамперед Андрій Вільгельмович відкрив пластмасовий контейнер із хробаками та зручно (принаймні, так здавалося самому Андрію Вільгельмовича) по праву сторону від своїх ніг розмістив його в притоптаній траві. Запах, млосний і нудотно солодкий запах черв'ячного житла мутив розум і навіть, натщесерце, викликав якусь неприємну подобу легкого запаморочення.
Взагалі, в тих краях черв’яки становили особливу цінність - чи то ґрунт, його склад, був по-особливому непридатний і убивчо негожий для тонко організованої натури черв’яка, чи то черв'яки тих земель відрізнялися від своїх побратимів лякливо здогадливою кмітливістю та й особливою проникливістю не в міру підозрілого та чуйного розуму, але тільки роздобути вертляво пружного п'ятисантиметрового хробака в тамтешніх рибалок вважалося завданням майже нездійсненним. Ще варто було б відзначити, що розпещені поживними витребеньками, вельми розгодовані й ледачі карасі та коропи тих країв велися виключно неперевершеним чином саме на рідкісну дивину черв'ячного делікатесу. Черв'як вважався еталонною запорукою гарантовано безвідмовного клювання, вдалої рибалки та невловимо примхливого рибальського щастя взагалі.
Втім, на велику втіху автора, у Андрія Вільгельмовича в пластмасовій скриньці таки кишіла добряча кількість відмінної черв'ячної наживки. Невгамовно завбачливий бухгалтер познайомився з підприємливим пенсіонером, престарілим рибалкою, який на спеціально відгородженій земельній ділянці, з внесенням одному йому відомого набору добрив, компостів і ґрунтів, під плівкою парника створив вельми сприятливі, підходяще привабливі умови для розмноження, благого проживання та швидкого тілесного зростання черв'ячного організму. Престарілий селекціонер вельми успішно, поштучно, під найсуворішим секретом і хіба за особистим знайомством реалізовував серед рибалок червонотілих своїх вихованців.
Чи треба уточнювати, з якою саме самовпевненістю успіху, з яким піднесенням схвильовано радісного очікування, з яким запалом таємниче жаданих (жаданих для рибальської душі) передчуттів, надій і сподівань компаньйони, в чиїх руках опинилася винятково чимала кількість добірно верткого хробака, дісталися нарешті до болотистого берега "лагуни". Андрій Вільгельмович вже заздалегідь тріумфував, з деякою приємністю погляду жваво малюючи перед собою приголомшливе передбачення майбутнього улову.
Ось уже й пучок вудок розв'язаний та акуратно покладений збоку... тільки тепер Андрій Вільгельмович із деяким невдоволенням і навіть роздратуванням зауважив, що всі ці найважливіші дії з підготовки до риболовлі він робить, як і раніше перебуваючи на велосипеді - ліва нога постійно зісковзувала з мокрої педалі, права ж, по коліно змокнув і заплутавшись у високій траві, служила єдиною точкою опори...
Нарешті й велосипед був покладений ззаду, приминаючи цілий сніп трави... Взагалі все: і велосипед, і перев'язаний набір вудок, - все це було власністю Ростислава Івановича, з нагоди прийдешньої першої риболовлі милостиво позиченої своєму компаньйонові.
Андрій Вільгельмович, тремтячи всім тілом (від нестерпного бажання свого швидше, ще швидше, приступити до лову, а також дещо, як автор може обережно припустити, від проймаючої вогкості досвітнього ранку), тремтячи всім тілом, приступив до розбирання та підготовки снастей.
Добре пам'ятаючи байки Ростислава Івановича про затаєно дрімаючих під берегом гігантських коропів, здатних по-розбійному, злодійкувато й стиха, потягти в воду не те що бамбукову легку вудочку, а навіть що й піврічне теля, - старанно пам'ятаючи за це, Андрій Вільгельмович у першу чергу розклав велетенський, вражаючого розміру підсак, у який вже точно могли поміститися піврічне теля, гігантський короп, та ще й попри них карась розміром із добрячу долоню (поміститися туди вони могли раптово й разом - причому ніхто б не поручився напевне, що у цьому підсакові не розміститься ще якась абсолютно несподівана й злякано дивовижна живність об'ємних розмірів і пристойно вражаючої, відповідної цим об'ємним категоріям ваги). Потім у воду на товстій волосіні був спущений не менш вражаючих розмірів, іржавий, старезний садок, причому вільний кінець волосіні для наочно переконливої надійності та міцності був намертво прив'язаний спеціальним потрійним вузлом до лежачого позаду велосипеда.
І тільки потому Андрій Вільгельмович приступив до розбору вудок. Шестиметровий синьо-чорний телескоп був розкладений на одному диханні, волосінь випущена, залишалося лише прилаштувати на заточених гачках (гачках, що одразу й вмить впивалися в що завгодно) саме найголовніший і найнеобхідніший атрибут риболовлі, звабливо запаморочливу для коропа, карася, окуня та й самого мілко остогидлого, остатнього, нікчемного піскаря, - апетитно запашну, збудливо дражливу наживку.
Андрій Вільгельмович цілком справедливо розсудив, що нема чого розмінюватися на бездарно нікчемні каші, суміші, ароматизатори, але необхідно, не витрачаючи часу даремно, починати з безвідмовно ефективного й винятково бажаного, пружно спритного червонотілого хробака. Андрій Вільгельмович нахилився до скриньки, де зберігалася безцінна наживка, простягнув руку та й... о жах! - застиг у здивуванні очевидного. Пораючись із підсаками та вудками, повідками та велосипедами, ймовірно за випадкової необережності, похапцем і в поспіху, Андрій Вільгельмович перекинув пластмасовий контейнер, виваливши увесь його дорогоцінний вміст назовні.
Чи є необхідність згадувати особливі, неабияк видатні та дивовижно значущі можливості тамтешніх черв'яків до велемудрої благодаті проникливого міркування? Окрім всього іншого, саме зараз місцеві представники черв'ячного роду показали надзвичайні здібності кмітливої винахідливості, сміливості та зухвалої спритності враз.
Тісно сплетеному співтовариству контейнерних черв'яків незбагненним для автора чином одностайно, рішуче й відразу заманулось розповзтися в різні боки за своїми невідкладно найважливішими черв'ячними справами та турботами. Тому, коли Андрій Вільгельмович глянув на брудно пластмасове житло черв'яків, його погляд неприємно здивувала страхаюча порожнеча запустілого забуття. Черв'яки - вгодовані, повнощокі, п'ятисантиметрові красені, принаймні такими вони представлялися засмученій уяві Андрія Вільгельмовича (повнощокі, вгодовані красені по запаморочливо немилосердній ціні), досить поспішно, самовільно й безцеремонно покинули відведене їм житло.
І тільки один черв'як, зростом шести сантиметрів із гаком, вельми гладких форм (з пристойно розгодованою, приємно округлою конституцією черевця та попереку), відчуваючи, мабуть, особливо значиму важливість своєї представницької персони, відчуваючи піднесене завзяття нахабного молодецтва та особисто зрозумілого достоїнства - неспішним, поважливим маневром віддалявся геть, ніби зовсім не розуміючи святотатської скверни злочинно протиправного свого вчинку. Черв'як був негайно виловлений та й неделікатним чином поміщений між великим і вказівним пальцями замерзло синюшної руки нетерплячого сантехніка...
Ще мить – та й звиватися б йому на гачку, залучаючи погляди млосно зацікавлених коропів та карасів. Але хробак... І куди тільки-но поділася неспішна впевненість значущо багатомовних рухів та достойно мовчазне представництво величної постаті?.. Крутливий, пружний черв'як, виявляючи чудеса гімнастичної еквілібристики, так і намагався вислизнути геть із руки недосвідченого рибалки... однак Андрій Вільгельмович із терплячою наполегливістю затятого педанта продовжував утримувати втікача. І лише одне ніяк не вдавалося прискіпливому сантехніку - піднести жало гачка до слизько розгодованого тіла норовливого впертюха та й встромити його саме туди, куди за порадою Ростислава Івановича мало б його втикати, - лише тільки випадковим чином, на мить, пощастило наблизитися та навіть вже прикласти гачок до того самого визначеного місця, як черв'як, сильно смикнувши, в чергове вивернувся убік і, подряпаний від
